Проща

До наступної прощі залишилось ...

наразі немає запланованих прощ :(

Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться. Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри. Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних. Оце Я наперед вам сказав. А коли скажуть вам: Ось Він у пустині не виходьте, Ось Він у криївках не вірте! Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. Бо де труп, там зберуться орли. (від Матвія 24:1-21-28) І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою. І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його. Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо. Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима! Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться. Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої! (від Матвія 24:1-29-35) А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець. Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського. Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться. Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш. Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би. Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте! (від Матвія 24:1-36-44) Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його. А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яницями, то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає. І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів! (від Матвія 24:1-45-51) Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть. Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі. І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам! Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас! Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! (від Матвія 25:1-1-13) Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов. А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув. А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого. По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів. Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. Сказав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє… І в... Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його. (від Матвія 26:1-14-16) А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі? А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе. І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати. А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене… А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи? А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився! Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав… Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця. (від Матвія 26:1-17-29) А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли. Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари. По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи. Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене… Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні. (від Матвія 26:1-30-35) Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам. І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити. Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною… І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти… І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло. Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя! І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши. Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський… Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник! (від Матвія 26:1-36-46) І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями. А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його. І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його. Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його. А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів? Але як має збутись Писання, що так статися мусить? Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви. Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали… (від Матвія 26:1-47-56) А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші. Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець. А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє, і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його. Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе? Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти,... Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового: Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його. Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама. А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона. Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея. А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої. Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа. Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію. Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію. А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію. Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення. А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля. Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора. Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда. Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова. А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос. А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять. (від Матвія 1:1- 1-17) Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою. І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус. (від Матвія 1:1-18-25) Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі. (від Матвія 2:1-1-12) Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити. І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого. (від Матвія 2:1-13-15) Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх…(від Матвія 2:1-16-18) Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини. І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, від... І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми. А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв. І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання. (від Матвія 4:1-23-25) І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами. (від Матвія 5:1-1-12) Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі. (від Матвія 5:1-13-16) Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім. Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне! (від Матвія 5:1-17-20) Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній. Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара. Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули. Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга! (від Матвія 5:1-21-26) Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового. А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб. (від Матвія 5:1-27-32) Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого. (від Матвія 5:1-33-37) Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього. (від Матвія 5:1-38-42) Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви ма... А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання! Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь. Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших. (від Матвія 6:1-5-14) А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє! Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява! (від Матвія 6:1-16-23) Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи! (від Матвія 6:1-24-34) Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого. Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас… (від Матвія 7:1-1-6) Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому. Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього! Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки. (від Матвія 7:1-7-12) Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її! (від Матвія 7:1-13-14) Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидаєт... Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів. І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників. І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив. (від Матвія 21:1-12-14) А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися, та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу? І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув. (від Матвія 21:1-15-17) А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів. І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фіґове дерево зараз усохло. А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!… Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те! І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите. (від Матвія 21:1-18-22) А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав? Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню. Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили? А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка. І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню. (від Матвія 21:1-23-27) А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику! А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов. І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов. Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство. Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому. (від Матвія 21:1-28-32) Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов. Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої. Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували. Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме. Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого. Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину! І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили. Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям? Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно. Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити. І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його. А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить. І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка. (від Матвія 21:1-33-46) А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чол... А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. І Він ізвелів на землі посідати народові. І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних… Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської. (від Матвія 15:1-32-39) І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов. (від Матвія 16:1-1-4) А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської! Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки. (від Матвія 16:1-5-12) Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі! Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос. (від Матвія 16:1-13-20) Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське! (від Матвія 16:1-21-23) Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? (від Матвія 16:1-24-26) Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його. Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм. (від Матвія 16:1-27-28) А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно… А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. (від Матвія 17:1-1-9) І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує. Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли… Так і Син Людський має страждати від них. Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. (від Матвія 17:1-10... Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити. І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають. А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої? І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої! Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати! (від Матвія 12:1-46-50) Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. (від Матвія 13:1-1-3) І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! (від Матвія 13:1-4-9) І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них? А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите… Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули. (від Матвія 13:1-10-17) Послухайте ж притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро. (від Матвія 13:1-18-23) Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї. (від Матвія 13:1-24-30) Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його. Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. (від Матвія 13:1-31-33) Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу! (від Матвія 13:1-34-35) Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий. А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. (від Матвія 13:1-36-39) І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає! (від Матвія 13:1-40-43) А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене! А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво. (від Матвія 8:1-1-4) А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!… І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його. (від Матвія 8:1-5-13) Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту… І встала вона, та й Йому прислуговувала! А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс. (від Матвія 8:1-14-17) А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити… А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав… І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала… А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому? (від Матвія 8:1-18-27) І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? А оподаль від них пасся гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді. Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!.. (від Матвія 8:1-28-34) І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! Той устав і пішов у свій дім. А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!… (від Матвія 9:1-1-8) А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками? А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі! Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння. (від Матвія 9:1-9-13) Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять? Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них... Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!… (від Матвія 11:1-20-24) Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий! (від Матвія 11:1-25-30) Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти. Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу… А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам? Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони? А Я вам кажу, що тут Більший, як храм! Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних… Бо Син Людський Господь і суботі! (від Матвія 12:1-1-8) І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги. І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу? А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу? А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу! І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга… Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити? А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. (від Матвія 12:1-9-15) І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх. А Він наказав їм суворо Його не виявляти, щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам. Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги… І погани надіятись будуть на Ймення Його! (від Матвія 12:1-16-21) Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити. І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів? Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів. А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються. І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його? І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями. А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже. Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує. (від Матвія 12:1-22-29) Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає. Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! (від Матвія 12:1-30-32) Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду! Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений. (від Матвія 12:1-33-37) Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе. А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні...

Патріарх Філарет: «Москва розколола українську церкву і не дає їй об’єднатися»

 

Рівно 20 років тому, в 1992 році, була створена Українська Православна Церква Київського Патріархату, третім Предстоятелем якої через три роки став Патріарх Філарет. Про те, як створювався Київський Патріархат і яке місце в православному світі посідає сьогодні, про Москву, Кирила, Януковича, піст та Великдень нам з вами пощастило дізнатися з перших уст – від самого Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарета в останні дні посту, що передують святу Світлого Воскресіння Христового.

– Ваша Святість, чи правда, що Україна – найбільша православна країна? Скільки на Київщині церков і соборів Київського Патріархату і скільки Московського?

– Те, що Україна є найбільшою християнською державою, я не можу цього сказати. Але те, що Україна порівняно з європейськими державами найбільш релігійна – це так. І підтвердженням цього є будівництво храмів. Лише за роки незалежності зведено більше 3 тисяч храмів. Більше 3 тисяч! В жодній країні, яка знаходилася чи то в Радянському Союзі, чи то в соціалістичному таборі, й близько не побудували стільки храмів, скільки Україна за останні роки. Для прикладу візьмемо Росію. Я не знаю, чи побудовано там бодай тисячу храмів.

 

– Хоча зруйновано було однаково – що в нас, що в них?

– Зруйновано в Україні було більше, тому що в нас храми знищувались, а в Росії лише закривалися. Тому в Україні йде будівництво, а в Росії – відновлення храмів.

По-друге – те, що ми бачимо в храмах багато дітей і молоді. Ось зараз закінчується Великий піст, і я бачу, що приходить молодь сповідуватися і причащатися. Це свідчить про те, що віра в них не показова, не заради моди. Але це не значить, що в Україні нема такої розбещеної молоді. Тут теж усе це є. Але коли ми беремо в порівнянні, то Україна поки що знаходиться в такому вигідному положенні. Особливо цим вирізняється Західна Україна і частково Центральна.

Велике значення для відродження релігійності та духовності має викладання християнської етики в школах. От якщо взяти Україну в цілому, то на Галичині, в Західній Україні, майже в кожній школі викладається християнська етика. А якщо взяти Схід, там, навпаки, вона викладається де-не-де.

Стосовно Київщини. Тут найбільш потужними є дві церкви – Українська Православна Церква Київського Патріархату і Московського. Київський Патріархат в Києві й Київській області має приблизно 500 парафій. Є райони, де має перевагу Київський Патріархат, а є райони, де має перевагу Московський. Але ми дотримуємось такого положення, що рано чи пізно в Україні буде одна Православна Церква, тож ми не повинні підкреслювати різницю між нами. Навпаки, ми говоримо, що сповідуємо одну й ту ж православну віру, що всі ми українці, живемо в українській державі і тому мусимо належати до однієї церкви.

– А що Ви можете сказати про храми, які є на Київщині? Які з них унікальні і чим?

– Звичайно, що в Київській області є храми унікальні. От, наприклад, Переяслав-Хмельницький. Там храм Вознесіння Господнього. Діючий. Поки що там знаходиться музей-діорама...

– Але ж його забрано до Московського Патріархату?

– Ні. Вони хочуть забрати. Але дзвіниця наша. І ми служимо там

– У музеї кажуть, що діораму немає куди перенести й немає за що...

– Там будується приміщення для того, щоб перенести цей музей. А ось в Яготині зараз йде боротьба за храм. Він є пам’яткою архітектури, але був зруйнований. Тепер його відновили. І ми там не тільки освячували місце, але й гроші давали на відновлення. А тепер Московський Патріархат хоче його забрати собі. І влада яготинська хотіла на минулому тижні храм їм передати.

– Але яке відношення має влада до храму?

– А тому що цей храм відновлюється за кошти держави. Ми лише допомогли. На сесії міської ради храм хотіли передати Московському Патріархату. Але зібралися люди, громадські організації піднялися й не дали провести цю сесію. Був великий скандал. Влада змушена була закрити сесію і перенести розгляд цього питання на тиждень. А ми будемо за нього боротись.

Є ще унікальний храм в Пархомівці, під Білою Церквою. Це пам’ятник архітектури і головне – живопису.

Утім, переважна більшість храмів Київщини новозбудовані.

– 14 квітня до Києво-Печерської лаври з Єрусалима привезуть священний вогонь. А де братимете священний вогонь ви – у Лаврі чи в Єрусалимі?

– Річ у тім, що раніше ніхто цей вогонь не возив. Їхали до Гробу Господнього, молились і були свідками появи цього благодатного вогню. А після того як Україна отримала свою державність, почали їздити туди за вогнем. Така акція на державному рівні почалася за Президента Віктора Ющенка. Їздили до Єрусалима, брали благодатний вогонь, а потім у Святій Софії збиралися представники всіх областей, котрі в суботу на літаках розвозили цей вогонь по всій Україні. Тепер теж цю традицію продовжують, але вже не на державному рівні. Тепер Лавра везе собі цей благодатний вогонь, з Київського Патріархату теж їдуть і теж привозять.

Цього року поїде брат екс-президента – Петро Андрійович Ющенко. Він і раніше їздив, і торік, і в цьому році поїде. Тож благодатний вогонь буде і в Лаврі, і скрізь.

– А чому благодатний вогонь виникає саме на православну Пасху? Католики святкують без вогню?

– Є два календарі – григоріанський і юліанський. Світ живе за григоріанським календарем. І частина церков живе за цим календарем, а 5 церков живуть за юліанським.

– І не хочете ніколи і ні за що це змінити?

– Не ми не хочемо. Народ не хоче. Тому що в 20-і роки російська церква, до якої належали й ми, перейшла на григоріанський календар. Але люди на Різдво Христове не приходили до храму, святкували за старим стилем.

А що стосується вогню, то це тільки православна традиція. У католиків такої немає. Їм вогонь не треба. Бо він з’являється в православному храмі, а не в католицькому.

– Тоді виникає інше запитання. Чому в тому ж Єрусалимі католицьке Різдво святкується значно ширше і гучніше за православне?

– Тому що 25 грудня Різдво Христове святкують разом і католики, і протестанти, і православні християни. Лише 5 церков дотримуються юліанського календаря. До них належать: Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська і Українська.

На Заході більше святкують Різдво Христове. А менш значуще для них Воскресіння Христове. У нас навпаки. Тому що якби не було Воскресіння, то й християнства не було б. Бо Різдво було заради Воскресіння.

– А що зараз відбувається у релігійному світі взагалі?

– Існують різні релігії. Але релігія може бути істинною одна. Всі релігії не можуть бути істинними. Чому? А тому що Бог один. Не може бути в кожній релігії свій Бог. Це до християнства кожен народ мав своїх богів. Греки – своїх, римляни – своїх, українці – своїх, індуси – своїх. Кожен народ мав своїх богів. Але вони не боги. Вони – божки. І тільки Бог, якого проповідує християнство, – єдиний істинний Бог.

– Але ж так кажуть і мусульмани, і католики...

– Бог, якого сповідують християни, якого сповідують іудеї, якого сповідують мусульмани, – один. Оці три релігії сповідують одного Бога. Але вчення про Бога у цих трьох релігій різне. Яка різниця між християнським Богом і іудейським? А вона в тому, що християни вірять в єдиного Бога, але в трьох Особах – Отця, Сина і Святого Духа. Іудеї не вірять у Святу Трійцю. Тільки  в єдиного Бога. Мусульмани вірять теж в єдиного Бога. Визнають і Ісуса Христа. Іудеї Ісуса Христа не визнають, а мусульмани визнають, але тільки як пророка, який менший за Магомета.

Аллах – арабською «Бог». Так ось, вони в Бога вірять, але не вірять у Святу Трійцю, не вірять в Ісуса Христа як Сина Божого. Тільки як у пророка. А християни сповідують, що Ісус Христос є Син Божий, тобто Бог, Творець світу.

Іудеї Христа не вважають Месією, Спасителем. Вони чекають, що месія ще прийде. А от Христа відкидають. І не вірять в нього як у Месію, Спасителя. І вони видали Його для розп’яття.

А якщо взяти язичницькі релігії, в тому числі й українські. Даждьбог, Перун, Ярило – все це видумка людська. І в чому безумство людини? У тому, що вона поклоняється не Богу, а творінню якомусь. Перун створив цей світ? – Ні. А якщо він не створив світ, який він Бог?

Це свідчить про те, що розум людський затьмарений. Вірять у безумство, а в істину не вірять. Ви візьміть атеїстів. Теж безумні. Атеїсти з’явилися не в 20-му і не в 18-му столітті. Атеїсти були ще до нової ери. Греки були філософи-атеїсти, які не вірили в існування будь-яких богів. І пророк Давид, який жив ще за тисячу років до Різдва Христового, тобто до нової ери, і той казав своєму сину: «Говорить безумний: немає Бога». Отже, невіра в Бога – старі погляди людини. Але якщо Бога нема, то звідки взявся світ? Якщо ти не знаєш, кажи: «Не знаю», а не говори, що цей світ не створений Богом. Кажи: «Не знаю». А то ж ти говориш, що він сам виник.

Якщо ви візьмете людину, яка народжується. У його генах закладена вся інформація про майбутню людину. Це випадково? А раз невипадково, значить, не знаєш, звідкіля цей світ. А Бог тобі відкрив очі і сказав, що Я створив цей світ, Бог.

Тепер головне. Хто говорить про те, що Бог створив світ? Його пророки, яким Бог відкрив і про створення світу, і про пришестя Спасителя – Сина Божого Ісуса Христа.  Філософи-греки говорять інше. Буддисти говорять ще інше. Тепер постає запитання: у що повинен я вірити? Кому? Ісусу Христу? Апостолам? Чи Магомету? Чи Будді? Чи Конфуцію? Чи атеїстам? Кому я повинен вірити? Вірити я повинен тому, хто дає докази беззаперечні. Такому я повинен вірити. Які докази? – Воскресіння з мертвих. Вірити треба Тому, Хто воскрес із мертвих. Раз Він воскрес із мертвих, то значить Він говорить правду. І Той, Хто воскрес із мертвих, сказав: «Я є Істина». І ось в цю істину і треба вірити. Її приймати. Тому що це говорить Бог. А те, що Він Бог – доказ Його воскресіння.

– Ваша Cвятосте, а які відносини в сьогоднішньому світі між різними релігіями?

– Відносини різні. В одних країнах вони толерантні, як, наприклад, у західних державах. Тут іудеї, християни різних конфесій, мусульмани живуть у мирі та злагоді. В Америці теж живуть усі мирно. А в арабському світі – ні. Там мусульмани переслідують християн.

– Але ж тепер не рідкість, коли мусульмани одружуються з християнками?

– Женяться араби на християнках у християнських країнах. А одружитися мусульманину з християнкою в Арабських Еміратах неможливо, бо зараз іде жорстоке переслідування християн у мусульманських країнах – і католиків, і православних, і протестантів.

– А чи немає певної експансії на православ'я з боку католиків?

– В історії таке було. Були релігійні війни в Європі між католиками і протестантами. Православних там майже не було, тож і протистояння між православними і католиками не було. На Близькому Сході колись точилася боротьба між православними і католиками. В XII–XIII століттях були хрестові походи. Під приводом захисту християнських святинь католики руйнували святині православні. Тому на Сході, наприклад греки, дуже негативно й досі ставляться до католиків.

– А вже в наші часи в Західній Україні такого протистояння хіба не було?

– Було. В 90-і роки. І досить жорстоке протистояння. Його причиною було те, що за радянської влади греко-католицька церква була заборонена. А потім вони із підпілля вийшли і захотіли повернути собі храми, які належали православним. І ось за храми боротьба й велась. А потім, коли побудували храми і православні, і католики, то причина ворожнечі відпала.

– А чому ж тоді православна церква завжди виступає проти приїзду Папи Римського?

– Не православна церква, а Московська церква. Київський Патріархат не протестував проти приїзду Папи Римського ніколи.

– Чому так?

– Тому що Москва вважає, що католики зруйнували їхню церкву на Галичині. Храмів Московського Патріархату тепер там майже немає. Московська церква у Західній Україні зазнала фіаско. І після того як там греко-католики і Автокефальна церква перебрали собі парафії Московського Патріархату, Москва виступила проти греко-католицької церкви зокрема і проти католиків узагалі.

– А хіба греко-католики і католики – не одне й те ж саме?

– Не одне й те ж. Хоч обидві є католицькою церквою, але різниця між ними існує. Греко-католики дотримуються віровчення католицького, а зовнішні обряди в них православні.

Колись у католицькій Польщі католицькі єпископи були депутатами в сеймі, тобто мали владу. А православних єпископів до сейму не допускали. Тож їхні права були принижені. Їм сказали: якщо ви будете в єдності з Римом і з Папою, то й ви будете сидіти в сеймі. І тоді православні єпископи, бажаючи бути в сеймі, тобто мати владу на рівні з католицькими єпископами, погодились увійти в єдність з Римом. І це було вирішено на Брестському соборі в 1596 році. Це єпископи так вирішили…

– Греко-католики, як і католики, відносяться до Ватикану. А яка структура в православній церкві? Яке відношення до нас має, скажімо, той же Варфоломій?

– У католицькій церкві Папа на весь світ один. І католиком може бути тільки той, хто визнає Папу. Православна структура інша. Тут кожен народ – грецький, український, грузинський, болгарський, сербський, арабський – має свого Патріарха, свого Владику, але на території цього народу.

– То тоді хто такий Вселенський Патріарх?

– Він перший серед усіх 15 православних церков.

– А чи є у православ'я якийсь міжнародний вищий орган?

– Це Вселенський собор. Зараз готується Всеправославний собор. Але він уже готується 40 чи 50 років. І невідомо, буде він чи ні, а якщо й буде, то коли.

– А що б ви сказали людині, яка з Богом у серці, але з тих чи інших причин не дотримується постів?

– Якщо говорити про Пасху, то тут головне не піст. Головне – це подія, яку ми святкуємо на Пасху – Воскресіння Ісуса Христа. А яке відношення має Воскресіння Христа до кожного з нас?  Відношення пряме. Якщо Він Воскрес, то й усі воскреснуть. Незалежно від того, вірить людина в це чи не вірить. Від людини не залежить майбутнє воскресіння. А залежало воно від Воскресіння Ісуса Христа. Якби Христос не Воскрес, то ніхто б і з нас не воскрес. Смерть панувала б над людським родом. А оскільки Христос Воскрес, це значить, що переможена смерть у людській природі.

Піст – це що? Це утримання від гріха. Не від їжі, а від гріха. А утримання від їжі допомагає нам утримуватися від гріха. Бо той, хто нап'ється в дні посту, від гріха не втримається. А той, хто примусив себе утримуватись від їжі, той може примусити себе не робить гріха.

Але утримання від гріха – це тільки половина того, що ми повинні робити. А друга половина – робити добро. Якщо людина не має їжі – дай. Якщо у в'язниці – відвідай. Якщо потребує допомоги – допоможи.

– Якщо ми вже заговорили про милість і про добро, то доречно було б згадати ваше звернення і представників інших церков до Президента Віктора Януковича з приводу того, щоб помилувати Юлію Тимошенко.  Днями він вас збирав і пояснював, чому не може її помилувати. Чому ви це зробили і що вам відповів Президент?

– Ми зробили це тому, що Христос сказав: «Коли я був у в'язниці, ви не відвідали мене. І тому будуть вам вічні страждання…» І коли апостоли запитали: «А коли ми тебе бачили у в'язниці?», Христос відповів: «Те, що ви не зробили одному з малих цих, те ви не зробили й мені». Тому ми сказали Президенту, щоб він помилував Тимошенко.

Він нам сказав, що не має права цього зробити, бо за Указом треті особи не мають права просити про помилування. Тільки засуджені. А вона не хоче за себе просити, бо якщо вона просить помилування, значить, визнає свою провину. А вона своєї провини не визнає. Тому й не просить.

Ми тоді попросили його, щоб він змінив цей Указ. Щоб просити про помилування могла не тільки засуджена особа, а й третя особа.

А далі все залежатиме від людини, від душі Президента. Бог дав свободу першим людям. Ви можете з'їсти, але я вам кажу – не їжте. А диявол каже: їжте, станете богами. І ось від людини залежить, кого послухати – Бога чи диявола. Так і тут.

Ми спочатку звернулися письмово. А потім Президент нас запросив до себе, щоб пояснити ситуацію, яка складається. Я йому сказав, що ми прийшли до нього як до Пілата, який сказав, що я маю владу, щоб простити тебе, і маю владу розіп'яти тебе. І питає в іудейського народу: «Кого ви хочете, щоб я до Пасхи відпустив: Варраву, розбійника, який вчинив вбивство, чи Христа, якого ви називаєте царем? Кого?» Вони закричали: «Варраву відпусти, а царя розіпни». І він відпустив. Таку владу мав. І цей має владу. Тож ми просимо: відпусти, хоч вона і засуджена, ми не втручаємося в те, справедливо чи несправедливо, не наша це справа, але те, що нам належить просити, ми і просимо.

– Але Янукович нічого навіть не пообіцяв?

– Янукович сказав, що зараз іде нове слідство, що є нові звинувачення. Це одне. Друге те, що нині працює комісія, яка розбирає можливості клопотати за засуджених третім особам.

– Слідом за Великоднем починається Поминальний тиждень. Для нас згадувати близьких, молитися за них важливо, а чи має це значення для них, тих, кого вже немає з нами?

– Церква закликає поминати спочивших не тільки в пасхальні дні. Вона закликає молитися за померлих протягом року, впродовж усього життя. Для чого це? А для того, що померла людина у тому житті допомогти собі не може, якщо вона грішна. Бо покаятися після смерті неможливо. Є одна тільки можливість – молитва живих за померлих. І тому ми щодня молимося за них. Це язичники поминали, тризни влаштовували. І зараз багато хто приходить на цвинтар поминати. Але треба на могили приходити не поминати, а молитися за померлих. Коли ви проходите на могилу, випили, то це називається пом'янули. А ви повинні прийти на могилу і на ній помолитися за прощення гріхів. Оця молитва померлому допоможе. А якщо вип'єш, то собі додаси гріхів, і за тебе потім доведеться комусь молитися…

– А чому поминання найбільш популярне саме в пасхальні дні?

– Тому що ми засвідчуємо нашу віру у воскресіння. Не тільки Воскресіння Ісуса Христа, а й воскресіння того, хто помер. Це наша віра в його воскресіння. А якщо ми не віримо в Його Воскресіння, то чого прийшли сюди?

– А чим особисто для вас є ці поминальні дні?

– Для Патріарха, як і для всіх, це час молитви за померлих. Я молюсь за батьків. За свого батька, який пішов на фронт, коли мені було 14 років, і він просив мене молитися за нього. Мій обов'язок, поки я живий, молитися за батька. Не тому, що він просив. Мати, наприклад, не просила, але я молюся й за неї. За братів молюсь. За родичів, за друзів, за священиків, за єпископів, за всіх, з ким я в житті зустрічався. За всіх молюсь.

– Не так давно Київщиною, та й не тільки, прогриміло кілька гучних справ з приводу вилучення з тіл померлих певних фрагментів для подальшої трансплантації. Як відомо, у Верховній Раді готується відповідний законопроект, який повинен узаконити такі вилучення навіть без згоди близьких. Ваша точка зору на цю проблему.

– Це порушення свободи. Якщо помер чоловік, а його дружина проти того, щоб його тіло розрізали на шматки і роздавали, то виходячи з цього церква буде проти такої наруги над тілом померлого.

– Багато розмов викликав і законопроект, створений на прохання церкви щодо заборони абортів. Чому церква саме тепер, в цей непростий час, виступила з ініціативою про заборону абортів?

– Аборт – це гріх. Це вбивство людини, яка вже сформована в утробі матері. Під яким би приводом ви не вбивали, ви вбиваєте майбутню людину.

Церква проти тому, що це вбивство. Є заповідь божественна: «Не вбивай!» Далі. Це наносить суспільству, народу велику шкоду. Це – вимирання нації.

Чому в нас неміцні шлюби? А тому що не виховують дітей, не готують до життя, до шлюбу. Людина повинна бути відповідальною за свої вчинки.

– А що робити тим жінкам, які це робили і відчувають гріх на душі? І його треба спокутувати. У Києві, люди кажуть, є лише одна церква Святого Макарія, яка знаходиться на вул. Стара Поляна, 46, де правляться панахиди по дітях, які були вбиті абортами чи викиднями. Як може жінка спокутувати свій гріх?

– У даному випадку молитися треба не за дитину, яку вбили, бо вона не винна, не грішна, бо ще навіть не народилася. Тому церква не встановила молитов за тих, хто не народився. А молитися треба за винних у цьому гріху, тобто за матір. І батька теж. Бо без нього не було б цієї дитини. Винні обоє – і батько, і мати. За них слід молитися.

– Є таке село Оленівка на Васильківщині. Там в одній садибі закипіла вода в колодязі. Бабки лікують людей, виганяють біса уже 6 років. Як ви до цього ставитесь?

– Усе це бісівська справа. Для чого? Щоб відволікти людину від Бога.

– Вони посилають людей до церкви...

– Посилають у церкву, а служить у церкві людина, яка служить дияволу. І такі люди ікони вішають у своїх приміщеннях. Для чого? Для того, щоб обманути людину. Бо якщо ви не бачите ікони, то скажете – тут щось нечисте. А коли бачите ікону, то у вас уже критичний розум трохи притихає. А якщо вона ще й молитву прочитає, то у вас з'являється віра до цієї людини. Таким чином, диявол, злі духи збивають людину з правильного шляху. Через отакі чуда чи незвичайні явища. А є прямий шлях. Звертайся безпосередньо до Бога з молитвою і вірою…

– Є багато грішних людей, які б хотіли піти до церкви, сповідатися, причаститися. Але тут на заваді стоїть священик. Адже священика від Бога не часто зустрінеш. І це заважає людині розкрити душу перед Богом. Це заважає сповідатися. Що ви можете порадити такій людині?

– Знайти такого священика, якому ви можете розповідати.

– Чи справді існує в наш час таємниця сповіді?

– Ви можете покладатися на священика, навіть якщо він поганий, нечуйний. Він не розповість таємниці сповіді.

– Розкажіть, будь ласка, про становлення Київського Патріархату. Про те, що відбувалося 20 років тому.

– Коли при Горбачові в Радянському Союзі виникла гласність, свобода, демократія, тоді з'явилася думка про розширення прав республік. І в Україні заговорили про розширення прав Української Республіки. А я тоді був Місцеблюстителем Московського патріаршого престолу. Патріарх помер, а я Місцеблюститель. І я на Соборі порушив питання про розширення прав Українського Екзархату. Тоді змінили назву Український Екзархат на Українську Православну Церкву. І коли змінили назву, я нагадав їм, що коли Київська Митрополія приєднувалася до Московського Патріархату, тоді Московський Патріарх обіцяв, що будуть збережені права Київської Митрополії, які вона мала, будучи в складі Константинопольського Патріархату. А які права мала? Український єпископат обирав свого Предстоятеля, а затверджував Константинопольський Патріарх. І ще було багато таких дрібних привілеїв у Київських Митрополитів.

Я сказав, що ми хотіли б, щоб оці права повернули нам, українцям. І на соборі було прийнято рішення надати Українській Церкві ці права. Потім їх сформулювали в самостійну і незалежну в управлінні Українську Православну Церкву. Це значить, що Українська Церква уже не екзархат, що Українська Церква має право мати Священний Синод, обирати своїх єпископів, має право обирати голову, Предстоятеля своєї церкви, а Московський Патріарх тільки затверджує. І це було прийнято на Помісному Соборі, потім сформульовано в грамоті, яку Патріарх Олексій вручив мені як Предстоятелю Української Православної Церкви в Софійському соборі. Ця грамота є в мене.

Але це було в умовах існування Радянського Союзу. А коли він розвалився і Україна проголосила незалежність і свою державу, я порушив питання про те, що нам уже цього недостатньо. Є заповідь про те, що кожен народ повинен мати Першого Єпископа, Патріарха, незалежного від інших. Як незалежна держава ми маємо право не тільки Синод, а й Собори скликати. І ми скликали Собор 1–3 листопада 1991 року.  На ньому був представлений весь український єпископат, були представники всіх єпархій – духовенство, представники монастирів, духовних навчальних закладів, тобто це був повноцінний Собор. На ньому було вирішено, що нам потрібна Автокефальна церква, повністю незалежна від інших, оскільки ми незалежна держава. Одностайно проголосували, всі підписали, кожен член Собору підписався за автокефалію.

Ми звернулися з цим до Московського Патріарха, щоб вони погодились на нашу автокефалію, а вони замість того щоб погодитись, – бо в нас всі права були, ми діяли законно, – вирішили ініціатора, тобто мене, усунути з посади Предстоятеля Української Церкви, митрополита Київського. Замість того щоб розглядати питання автокефалії, вони зайнялися мною. І думали, що якщо вони мене усунуть, то усунеться й сама проблема автокефалії.

Весь Собор, який проходив у Москві в 92-му році, був спрямований на те, щоб мене умовити подати прохання про відставку. Умовити, щоб я добровільно відмовився, бо причини зняти мене не було. А я сказав – ні, я добровільно не піду. Мене обрав Собор. Обрав єпископат. Я хочу служити, звільнятися не буду.

Коли ж вони відчули, що я не відмовлюся, вирішили зробити це через Харківський Собор. Хто вони? Хто вирішив? Вирішили російські спецслужби разом з нашими українськими. Це підспудна версія, те, що на поверхню не виходило. А ініціатором Харківського Собору були: Патріарх Олексій, Патріарх нинішній Кирило, Володимир – нинішній Предстоятель Української Церкви Московського Патріархату, Никодим Харківський, Житомирський Іов і ще деякі. Так ось, вони були виконавцями усунення мене через Харківський Собор.

Але цей Харківський Собор був незаконним. Чому? Тому що собори має право скликати лише Предстоятель. Тож лише митрополит Київський мав скликати цей Собор. А я його не скликав. Скликав його Харківський єпископ, митрополит Никодим. А він не мав права цього робити. Це якби Верховну Раду скликав не голова Верховної Ради, а якийсь там депутат чи голова фракції. Як депутат не має права скликати Верховну Раду, так і Харківський ієрей не мав права скликати Собор. Та він скликав. Хто йому допомагав і чому українські архієреї послухали Харківського митрополита? Чому? Він же не Предстоятель і влади над ними не має. Та вони послухали і поїхали. А тому, що їх примусило СБУ.

Раніше без дозволу КДБ ні призначення єпископа, ні звичайного священика не можна було здійснити. Це зараз кого ми хочемо, того й ставимо і маємо таку свободу, якої ніколи не мали. А в радянські і післярадянські часи єпископи знали, що треба зважати на те, що органи держбезпеки говорять, інакше їх всіх познімають.

Отож під натиском спецслужб зібрали всіх у Харкові єпископів. І коли цей Собор проходив уночі, повимикали всі телефони, нікого не допустили стороннього, крім СБУ, яке знімало цей Собор. Потім вони демонстрували фільм «Анатомія розколу». І там вирішили Філарета зняти і обрати Володимира Сабодана Предстоятелем Української Православної Церкви. Це стало початком розділення Української Церкви, яка до того часу була єдиною.

Якби цього Харківського Собору не було, Українська Церква була б єдиною, але в складі Московського Патріархату. А оскільки ми маємо постанову Помісного Собору про автокефалію 91-го року, то ми б звернулися до Константинопольського Синоду, щоб він нам допоміг.

– А він не хоче сьогодні допомогти?

– А зараз це питання ускладнилося тим, що церква розділена. І я до Варфоломія звертався ще в 92-му році. Він каже – ви ж розділені, об'єднайтесь. І тепер Москва, розуміючи, що Константинополь може погодитись на визнання нашої автокефалії, але за умови, що ми об'єднаємося в одну Церкву, то Москва тепер не дає нам можливості об'єднатися.

– Що вони роблять?

– Вони на мене наклали анафему. Не дають можливості спілкуватися єпископам Київського Патріархату і Московського, бояться, щоб ми не почали переговори про підготовку діалогу.

Тому об'єднатися ми не можемо, а Константинополь через це, та й не тільки через це, а ще й тому, що Москва погрожує, мовляв, якщо Константинополь втрутиться в цю справу, то вона розділить все православ'я. Не тільки українське, а всю Православну Церкву.

– А Патріарх Володимир Романюк – коли він з'явився в Київській православній церкві і як?

– Коли після Харківського Собору Церква, яку я очолював, розділилася,  тоді ми з одним Почаївським єпископом Яковом Панчуком поставили ще двох єпископів. І нас стало чотири. І чотири єпископи плюс духовенство вирішили об'єднатися з Автокефальною церквою. Це було в 1992 році. Так утворився Київський Патріархат. Від об'єднання частини Української Православної та Автокефальної церкви. Обрали Патріархом Мстислава. Він тоді очолював Автокефальну церкву. Коли помер Патріарх Мстислав, обрали Володимира Романюка. Він став другим Патріархом Київського Патріархату. А коли в 1995 році помер Володимир Романюк, обрали вже мене. Я – третій Патріарх Київського Патріархату.

– У ЗМІ були повідомлення, що ви намагалися відстояти Києво-Печерську і Почаївську лаври, інші храми, які Москва намагається приватизувати. Як справи з цими речами?

– Тут не можна говорити поверхово. Треба заглибитися не туди, про що говорять, а в те, що рухає цим процесом.   Коли Кирило став Московським Патріархом, він вирішив в Української Православної Церкви відібрати статус самостійності й незалежності в управлінні, щоб безпосередньо він як Патріарх керував Українською Церквою. Не свій Предстоятель, не Володимир Сабодан, а сам напряму. І для цього він став їздити сюди по декілька разів на рік. Щоб звикали. Через це між Патріархом Кирилом і Володимиром стосунки погіршилися.

Для того щоб досягти своєї мети – позбавити Українську Церкву самостійності й незалежності – Кирило хотів мати подвійне громадянство – щоб він не тільки був громадянином Росії, а й громадянином України. Він також хотів мати резиденцію в лаврі і мав намір змінити титул – на Патріарх Московський, Київський і всієї Русі. Зараз він Патріарх Московський і всієї Русі. Офіційно про це не говорили, а пустили чутку для того, щоб відчути реакцію. Якщо не будуть особливо обурюватись, то добре, а якщо будуть, сказати, що це, мовляв, чутки. Далі – ідея руська віра. Звідки вона взялася? Виникла вона з того, що Україну треба до Росії притягнути.

А потім, коли Володимир захворів,  митрополит Одеський взяв на себе роль первоприсутствующего в Синоді. А до цього ще створили комісію зі зміни Статуту Української Церкви. Змінити статут в якому напрямку? Що єпископів поставляє в Україну Московський Патріарх. Тобто без згоди Кирила в Україні жодного єпископа не можна ставити.

Так ось, у цих умовах з'являється єдине клопотання про передачу Почаївської лаври, Києво-Печерської лаври, Феодосійського монастиря у власність церкви. Що це означає?

Зараз же ці храми належать Московському Патріархату, але вони знаходяться у власності держави. А вони хочуть передати їх у власність церкви. Оскільки церква одна, російська, а не українська, виходить – це святині російської церкви, а не української. У документах Московського Синоду нашу єпархію називають єпархією не Української Церкви, а єпархією Російської Церкви. Тоді власниками наших національних святинь стане Російська Церква.

Я зрозумів, куди відер дме, і написав лист Президенту, голові Верховної Ради, прем'єр-міністру, що ми протестуємо проти передачі. Тому що в Ніцці, у Франції є храм, який належить російській парафії, але яка знаходиться в складі Константинопольського Патріархату. І коли Росія подала позов до французького суду, щоб Росії повернули храм у Ніцці, французький суд віддав їй цей храм. Так ось, уявіть собі, що Росія зможе потім подати до суду, що Почаївська і Києво-Печерська лаври – це власність Росії, і їй ці храми віддадуть, як храм у Ніцці. А чому? Тому що побудувала в Ніцці в ті часи храм Росія. А тут скажуть – побудували Почаївську та Києво-Печерську лаври за часів Російської імперії, отже, це наша власність. Тому, знаючи всі ці підступності, ми протестуємо і будемо протестувати.

– На початку минулого року ви у своїх інтерв'ю зазначали, що Київський Патріархат до літа знищать. Що врятувало Київський Патріархат тоді і як є тепер?

– Коли Патріарх Кирило став Московським Патріархом, він став виступати про ліквідацію розколу в Україні. Що означає ліквідувати розкол в Україні? Це можна розуміти двояко. Перше. Об'єднання Московського і Київського Патріархату в єдину Українську Церкву, але таке об'єднання тягне за собою відокремлення від Москви, і я не думаю, що Патріарх Кирило думав саме так ліквідувати розкол. Він думав об'єднати, але приєднати до Москви. А що значить приєднати Київський Патріархат до Москви? Це значить ліквідувати Київський Патріархат. Раз він приєднався до Московського Патріархату, значить, його нема. Друге. Патріарх Кирило не один раз заявляв про те, що розкол можна ліквідувати тільки з допомогою української влади. Коли був Ющенко, він на це не сподівався. А коли обрали Януковича, то він думав, що Янукович може піти на це, бо він прихильник Московського Патріархату. Кирило думав, що ця влада може і силовими методами ліквідувати Київський Патріархат.

В Одесі секретар прес-служби митрополита Володимира заявив офіційно, що треба Київський Патріархат ліквідувати, як це зробив Симеон у Болгарії. І ось коли я зібрав усі ці факти, до всього приєдналося ще й те, що в Донбасі наш храм стали забирати силою. Якісь бізнесмени з'явилися і сказали, що ось ми вам дамо гроші на ремонт, тільки переходьте до Московського Патріархату. А священики не захотіли. І тоді вони підключили владу і силою хотіли захопити храм. Це – Донбас. На Київщині ми побудували храм у Макарові. За кошти Київського Патріархату. А вони переоформили цей храм на Московський Патріархат. У Рівненській області почали скликати населення та агітувати за перехід до Московського Патріархату.

І от коли я все це побачив, то й написав про намір ліквідувати Київський Патріархат. Коли я це написав, громадські організації, політичні партії, які підтримують Київський Патріархат, підняли свій голос на захист Київського Патріархату. Америка стала захищати, Європа. А ми маємо свої парафії в Північній, Латинській Америці, Португалії, Іспанії, Італії, Німеччині, Греції тощо. І коли піднялася ця хвиля, натиск спав. Бо побачили, що тут біди не оберешся.

– А в яких відносинах з владою ви зараз?

– Ми не сподіваємось, що влада нам допомагатиме. Аби не шкодила. І от зараз у нас на Київщині питання: Яготин. Там є Троїцький храм, який я освячував із самого початку. Ми давали туди гроші на добудову. А зараз місцева влада Яготина, отримавши вказівку, хоче передати храм Московському Патріархату. На сесії міської ради там піднявся такий ґвалт, що вирішили перенести цю сесію. Питання залишилося відкритим, але люди мовчати не будуть. І влада не може з цим не рахуватися.

Людмила ЦИБУЛЬКО, Антон ЩЕГЕЛЬСКИЙ

Вісті КИЇВЩИНИ

www.cerkva.info

 

Соціальний обмін:
Повернутися вгору