Але дорога невдовзі зрадила його. В темноті — легко помилитися. Шахтар зробив кілька кроків і вдарився об стіну. Здивувався: як міг так скоро заблукати? Спрбував повернутися назад, але зайшов в озерце.

“Воно не дуже глибоке, — подумав він. — Але якщо піду дальше у темряві, то, напевне, втоплюся”. Отож нагнувся і почав рачкувати, та поранив собі руки і коліна. Сльози стали йому в очах, коли подумав, що пройшов тільки кілька кроків…

I безмежна туга за лампою огорнула його серце. Чекав, упокорений, щоб хтось зійшов шукати його та вивів на світло, хоч би і з маленьким огарком.

“Слово Твоє — світильник перед ногами в ме¬не, світло на моїй стежці” (Пс. 119, 105).

“Слова Твої, відкрившись, просвітлюють, дають розум простим” (Пс. 119, 130).

“Я — світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя” (Йо. 8, 12).

Бруно Ферреро