- Дівчинку, що мало усміхається, - продовжував чоловік.

- Ми хотіли б купити їй щось, що б її ощасливило, - говорила далі жінка, - навіть, коли нас нема... Щось, що б її забавило, розрадило, коли вона сама.

- Вибачте, - посміхнулася продавщиця, - ми не продаємо батьків.

Народити дитину - це укласти з нею такий великий контракт, що більшого людський розум не може вигадати. Всі діти приходять до нас з карткою запрошення і кажуть: "Ти мене закликав, і я прийшов. Що ти даш мені?". Тут починається виховне завдання у всій його широті й глибині.

Один п'ятнадцятилітній хлопець це бачить так:

Хотів я молока, а одержав соску.

Хотів я батьків, а одержав забавку.

Хотів я говорити, а одержав телевізор.

Хотів я навчитися, а одержав свідоцтво.

Хотів я думати, а одержав знання.

Хотів я мати власний погляд, а одержав ідею.

Хотів я бути вільний, а одержав дисципліну.

Хотів я любові, а одержав мораль.

Хотів я професію, а одержав місце.

Хотів я щастя, а одержав гроші.

Хотів я волю, а одержав автомобіль.

Хотів я місця в житті, а одержав кар'єру.

Хотів я надію, а одержав страх.

Хотів я змінювати, а одержав нерозуміння.

Хотів я жити...

Бруно Ферреро