Сільський війт з болем у серці роздумував: видати того юнака чи прирікти на смерть своїх людей. Ввечері він узяв Біблію і почав читати, сподіваючись знайти в ній відповідь. І аж на світанку вичитав такі слова: "Краще, щоб помер один чоловік, ніж мав би загинути увесь народ". Закрив Біблію, покликав воїнів і вказав їм криївку того юнака.

Коли воїни забрали втікача і повели його убивати, в селі почалося велике свято, тому що війт врятував їх життя. Але сам війт не брав участі в тому святі. Пригнічений своїм вчинком, він залишився вдома. Вночі уві сні йому явився ангел і спитав:

- Що ти зробив?

- Я видав утікача його ворогам, - відповів війт.

- А знаєш, що ти видав Месію? - запитав далі ангел.

- Як я міг це знати? - відповів дуже засмучено війт.

- Якби ти, замість читати Біблію, відвідав того юнака і подивився йому в очі, то впізнав би його.

Небо ледь сіріє. До міста їде автобус, наповнений робітниками і студентами. Вони сидять один біля одного в зимовій одежі, дрімаючи під монотонне гудіння мотора. Ніхто не говорить. Щодня бачаться, але воліють заховатися за свої газети або дрімати.

Нараз чути голос:

- Увага! Увага!

Шелест газет, голови піднімаються.

- До вас звертається водій.

Мовчанка. Всі дивляться в бік водія. Його голос звучить авторитетно.

- Всі, всі відкладіть газети.

Газети поволі опускаються.

- Тепер погляньте на своїх сусідів.

Усі слухаються голосу. Дехто посміхається.

- Тепер повторіть за мною: "Добрий день, сусіде!"

Голоси спочатку слабі, невпевнені, потім жваві. Багато подає один одному руку, дехто навіть обнімається. Всі в автобусі починають розмовляти між собою.

Добрий день, сусіде!

Бруно Ферреро