- Нічого не бачу, - відповів. Якийсь час монах стояв непорушно, а тоді знову звернувся до гостя:

- Подивись тепер! Що бачиш у колодязі? Чоловік глянув і сказав:

- Зараз бачу себе, своє відображення у воді. Монах пояснив:

- Коли я занурив відро, по воді пішли хвилі. А зараз вода спокійна. Подібним є і результат мовчання: людина знаходить себе саму.

"Коли я не можу дати собі раду зі собою, сідаю біля своєї бабці, яка часто плете щось спицями... Моя бабця пахне лавандою,  дихання повільне, спокійне. Час від часу вона піднімає очі й усміхається. Але звичайно вона просто плете і... дихає... Мені тоді здається, що заколисує мене..." (Амеля, 14 років)

Сьогодні знайди собі спокійний куточок і дозволь, аби тебе заколисала тиша.

Бруно Ферреро