МОНАХ БІДНИЙ I МОНАХ БАГАТИЙ


В одному місті було два монастирі: один дуже багатий, а другий страшенно бідний. Якось бідний монах прийшов до багатого монастиря, аби відвідати свого приятеля.

- Мій друже, певний час ми не зможемо бачитись, - сказав бідний монах. - Я-бо постановив відбути тривалу прощу, аби відвідати сто великих святинь. Будь зі мною у молитві, бо мені належить здолати стільки гір і стрімких рік.

- Що ти візьмеш зі собою у таку довгу й небезпечну подорож? - поспитав багатий монах.

- Хіба горня на воду і мисочку для рису, - з усміхом відповів бідний монах.

Другий монах дуже здивувався і суворо глянув на нього:

- Ти такий недалекоглядний, мій друже! Не можна бути аж таким нерозважним. Я також вибираюся на прощу до ста святинь, але не рушу з місця, аж доки не упевнюся, що маю при собі все необхідне для подорожі.

Минув рік. Бідний монах повернувся додому і поспішив відвідати свого заможного приятеля, щоб поділитися з ним великим і багатим духовним досвідом, який здобув під час прощі. А багатий монах признався:

- На жаль, я ще так і не зібрався в дорогу.

Один чоловік сидів у купе потяга. На кожній станції він уставав і заклопотано виглядав у вікно, потім знову сідав і зітхав, повторюючи назву станції.

Коли потяг минув уже чотири чи п'ять станцій, супутник занепокоєно спитав його:

- Щось не так? Мені здається, що Ви чимсь дуже схвильовані.

Чоловік глянув на нього і сказав у відповідь:

- Я вже давно мав би пересісти, бо їду не в тому напрямі. Але ж тут так зручно й тепло!

Бруно Ферреро

Повернутися вгору